be_ixf;ym_202008 d_09; ct_100
ЗАКРИЙ
Winning shots of Casey Currie at Dakar, Saudi Arabia
НОВИНИ

Кейсі Кьоррі - перший американець, що переміг на Дакарі на чотирьох колесах!

Jan 222020

Робота припиняється, а вся команда Monster Energy Can-Am збирається навколо багаття. На фоні грає Каліфонікейшн RHCP. В повітрі витає напруга великого івенту. У вечір фінального етапу, тут на привалі Кейсі Кьоррі, Шон Берріман… навіть Рікі Брабек з команди Honda приєднався до хлопців.

Вперше в історії, два американці очолюють кожен свій клас, з лиш одним етапом до фінішу. “Чуваки, це ж сюр! Ці хлопці творять історію,” - каже один з механіків із затінку. “Навіть Білий Дім уже в курсі.” Американець, що переміг Дакар вперше за 42 роки існування цього ралі - це все одно, що золота медаль на Олімпійський Іграх або тріумф Ленса Армстронга на Тур де Франс. Та перемога Армстронга геть змінила обличчя велоспорту в Північній Америці, значно прискорюючи розвиток дисципліни.

“День за днем,” повторює Кьоррі, немов мантру, з встановлення лідерства в своєму класі ще з 3-го дня. “Ще один день.” Тієї ночі Кейсі спав на диво міцно, в той час як його напарник Шон не знав сну. До речі, 17-го січня в нього було день народження, та це не головне, адже команда мала задачу до виконання. Тиск переслідування сочився відусюди, не зважаючи на упевнену перевагу в 45хв 32сек від росіянина Сергія Карякіна та 57хв 32сек від чілійця Чалеко Лопеза, переможця попереднього ралі в Перу. “Ще один день.”

 

Попереду залишався лиш скорочений етап у 167 км та Гран-Прі Qiddiya. Кьоррі не заганявся, та грав стратегічно. Йти на необдуманий ризик не мало сенсу, коли на кону стоїть така винагорода. Його напарник по команді Варела виграв на етапі, в той час як Кейсі зі штурманом Шоном Берріманом забезпечили собі лідерство у загальному заліку. Тріумф. Американська мрія здійснилася.

 

Кейсі Кьоррі вдалось це всього-навсього з другої спроби. Перший його Дакар став вагомим уроком, як це буває для кожного новачка, та Кьоррі використав всі навики професійного гонщика, щоб засвоїти абсолютно всі правила Дакару з першої спроби, а особливо: перемога на етапі не завжди дає тобі виграшну позицію наступного дня. І ми бачимо, що в 2020-му він тримався першої п’ятірки.

“Навіть Білий Дім уже в курсі”

Як все починалось?

Я виріс у сім’ї автоспортсменів, в Анагейм Гілс, Каліфорнія, що за 2 години від пустелі. Вдома все крутилось навколо оф-роуду. Змагатися на мотоциклах почав ще в дитинстві. В 16 вже сів за кермо першого позашляховика. Що можна виділити? Три перемоги на Baja 1000, два титули Torc Short Course World а також перемога на чемпіонатах Torc Short Course та Score Baja. Минулого січня, дебютувавши на Дакарі з командою Monster Energy Can-Am, я завершив 4-им в категорії “Side by Side”.

Чим відрізнявся цей Дакар?

Багато чим, починаючи з покриття. В Перу був в основному пісок, коли тут неймовірне різноманіття терен - камінь, пісок, якась пресована глина, висохлі озера, каньйони. Щодо моєї продуктивності - минулий рік був для мене роком новачка, коли я зробив помилку, обравши собі в напарники людину, яку я ледь знав. В зв’язку з цим на шляху виникло багато непорозумінь у кокпіті. Я був розчарований. Необхідно було підійти до цього питання більш серйозно. Було також багато траблів по тех. частині, та це послугувало добрим уроком. Я також багато чого зрозумів про формат гонки, стратегію, та засвоїв той простий факт, що перемога на окремих етапах не дає тобі виграшних позицій наступного дня, оскільки ти зазвичай втрачаєш час, відкриваючи трек. Вигідніше утримувати єдиний темп щодня, будучи в першій трійці чи п’ятірці.

Яка була атмосфера в салоні з Шоном Беріманом, новим навігатором?

Знов-таки, урок з минулого січня. Ритм і тиск такі високі, що ідеальне порозуміння в кокпіті просто необхідне. Повернувшись з минулого Дакару, я одразу почав розшукувати штурмана в колі близьких мені людей і професіоналів. Так з’явився Шон. Спілкуватись однією мовою дуже важливо. Ми чудово розуміємо один одного, все краще з кожним днем. Мають місце й жарти, і душевні розмови.

В кому більше адреналіну з вас двох?

Ми добра пара! Шон не тільки вказує мені на вірний шлях, а ще й вправно заспокоює мене. Останні кілька днів були надто стресовими, оскільки ми вийшли в лідерство перед самим завершенням гонки. Треба бути певним, що не наробиш помилок.

Як щодо авто?

Це новий проект - ми повністю перебудували наш Can-Am після тестів. Цей Дакар став ще тим випробуванням для машини. Слабим місцем виявилась вісь, та команда це вчасно виявила, тож ми постійно ведемо над нею роботи. Загалом, я дуже задоволений.

Ти встановив лідерство ще на 3-му етапі. Чи був це якийсь конкретний день, де ти зробив ривок?

Конкретного моменту не було. Ми пройшли багато злетів та падінь у відкритій боротьбі за перемогу, замикаючи розриви. Хлопці позаду нас почали метушитися, допускаючи більше помилок та ламаючи машини. Це спало нам на руку, та все ж и притримувались того самого темпу, уникаючи навігаційних помилок. Треба було тримати машину докупи до самого фінішу. Щодня ми збільшували розрив, та все одно не могли спокійно спати. Навіть коли ми прибули на останній привал з перевагою в 45 хвилин.

Хто був вашим основним суперником? Чи вивчали ви їх протягом проходження етапів?

Головними суперниками були Лопес та Карякін. Щоденно хтось із нас наздоганяв іншого і ми вивчали один одного, намагаючись прямувати по слідам, щоб машина попереду служила індикатором впадин.

Як проходила підготовка перед етапами?

Ми пропрацьовуємо етап за ніч до старту. Відвідувати брифінги надважливо, оскільки це дає розуміння викликів та складнощів, які випадуть тобі завтра. Там можна дізнатися інформацію по покриттю, а також по новим налаштуванням машини, типу тиску в шинах чи жорсткості підвіски. Такі мінорні налаштування значно полегшують життя. Шон готує легенду, слідкуючи за якою, ми отримуємо краще розуміння етапу.

Успіх певно прийшов завдяки ідеальній командній роботі.

До вихідного дня ніяких командних наказів не було - кожен боровся за особисте лідерство. На жаль, дует наших напарників з Monster Energy Can-Am, Фаррес та Варела, потрапив в аварії на початковому етапі, втрачаючи шанс на боротьбу за перемогу. У вихідний день ми зібрали команду та розробили стратегію, згідно якій ми досягали єдиного результату усією командою.

Як ти почувався, будучи на одному етапі з напарниками по команді?

Я відчував щось на кшталт безпеки, адже якби щось сталось, вони допомогли б нам упоратись. Вони перевозять з собою деякі наші деталі. Врешті-решт, важливо лиш яка команда підіймається на подіум. Наприклад, на етапі номер 7 ми стартували позад Герарда і Рейнардо. Вони збавили швидкість на 500 метрів, аби дочекатись нас, щоб вирушити далі разом. Герард був попереду, розвідуючи трек, а Реінардо позаду, страхуючи нас.

Пригадай найскладніший момент?

Гостре каміння в перші дні перегонів додало нам труднощів в життя. Цей технічний момент ми мусимо врахувати та вирішити до наступного року. На другому етапі ми двічі пробились, використавши всі запаски. Нервовий був момент - ще раз пробитися не можна було, тож ми були змушені пригальмувати.

А який етап був найприємнішим?

Перший - від Джедди на півночі. З одного боку було Червоне Море, а з іншого - скелі. Різноманіття покриття вражало. Гарний аперетив для цьогорічного ралі.

То кажеш, знаходився час ще й пожартувати з Шоном протягом етапу?

Іноді, особливо коли бачили чиєсь скажене водіння! Та загалом ми супер сконцентровані і всі розмови йдуть тільки про напрямок руху. Окрім перегонів, наше спілкування більш широке - ми говоримо про спільних друзів, випалюємо якісь жарти. Шон мешкає у Вегасі, що всього в 3-х годинах їзди від мене. Спілкуватися в процесі - це добре, якби не безперервний шум. Все таки, менше ніж 130 км/год ми зазвичай не переміщаємось.

Сьогодні Шону 28, гарний же ти йому подарунок підготував…

Так, це відпад. Круто було розділили цей досвід із ним. Він на Дакарі вшосте, і має чудовий привід для святкування.

Що ти подумав, коли зрозумів, що переміг на Дакарі?

Я відчув вдячність і благословення за можливість бути тут. Це мрія всього життя. Я не можу повірити, що це відбувається.

Як це, бути першим американцем, котрий переміг на чотирьох колесах?

Я радію за Сполучені Штати. Для мене ж, це ще одна заслуга в кар’єрі. Мені знадобиться кілька днів щоб заспокоїтись та осмислити. Сьогодні прекрасний день. Разом з Рікі, маємо двох американців на вищій сходинці подіуму. Неймовірно. Спогад на все життя!

В ЦІЙ СТАТТІ:

ПОДІЛИТИСЯ СТАТТЕЮ:

РЕКОМЕНДОВАНЕ

ДЛЯ ТЕБЕ